МАРИХУАНА марихуана Черногорск Бошки Шишки Бошки Шишки VHQ

Орнул я однажды на улицу, прохлаждался взаправду, и зашел ко мну свой брат Димон. На вид справно выглядел, такой чалый, что аж глаз радовался. Ну, да, у парня все зависимости были — сигареты, алкоголь, и, особенно, наркотики. Именно братану я должен был этот мути сторговать. Делов-то было. Намеревался свои шишки марихуаны закладки у него купить, и мне ни черта все это не понравилось. Какой я токсик, считай, чтобы с ним сотрудничать. Но что делать, когда деньги нужны, и закладки в наших краях покупать — героизм. Набрал себе химки, и гидрокодоном не дрогнул, готов был ко всему. Подошел я к Димону, и сказал ему: «Эй, Дим, брат, мне шишек надо, можно у тебя закладки заказать?» Он усмехнулся и сказал: «Хорошо, брат, но за углом пройдем, чтобы никто не видел.» Подарил мне пару шприцов, завернутых в фольгу. «Вот, держи, последние шишки. Не подведи, брат!» — сказал он. Собравшись как следует, я понял, что пришла пора заработать на этом. Решил стать бухгалтером. Мне все похолону, что от меня ничего не известно про бухгалтерию. Легаши и так уже мой приятель-постоянник, ихние проверки я не опасаюсь! Выучил пару терминов, глянул в интернете, основной боевой арсенал был готов. Теперь можно начинать.

Работа началась, ничего сложного нет! Дебит, кредит, росписи, расчеты — я все это освоил легко. У меня количество нервов ограничено, поэтому химка стала моим союзником. Каждый день отмечал себя небольшой дозой, чтобы не совсем разориться.

Пришел на работу, как всегда в замечательном настроении. В душе распевал песни про свои закладки, про шишки, которые никому не сдался. Но в один погожий день, когда светила ярко солнышко, ко мну зашел босс и сказал: «Чувак, ты мне деньги положишь или я тебя на улицу пошлю!» Охренеть, да тут час X наступает! Я сморозил на скорую руку кучу отчетов, чтоб хоть как-то подделать цифры, и отдал их на подпись боссу. Он все проверил, и глазам своим не поверил! «У тебя тут все правильно, брат!» — сказал он. С тех пор я стал героем в этом офисе. Босс меня повысил, сказал, что таких бухгалтеров еще поискать нужно. И никакие легаши меня не пугают, поскольку я каждый день живу на грани закона. Что уж тут скрывать, мне это даже нравится. Статус парня, который и закладки продаёт, и шизанутым бухом работает — на Берлин, в основном! Так что, чарли, ты видишь, как я покупаю шишки, работая шизанутым бухгалтером. Теперь моя жизнь — это химка, закладки, и все остальное. Но знаешь, парень, это не токсик, это мой выбор, и никому я его не оправдываю! Я живу в своем мире, где все по моим правилам, где каждый день — вечеринка без правил. И если кто-то считает меня лузером, я вижу только зависть в его глазах. Ведь только я знаю, что такое свобода настоящего человека! Запись завершена. Но помни, брат, эта жизнь — это не для всех. Не бойся быть самим собой и выбирать свою дорогу! Оставайся true, как я! Конец истории.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...